Львів. Типова ситуація для виклику таксі в новорічно-різдвяну пору

Львів. Типова ситуація для виклику таксі в новорічно-різдвяну пору

Дещо подібне до львівської журналістки Високого замку Марії Доротич пережив в столиці Західної України на Покрову. Правда нам із дружиною щастило більше. В 4-х випадках з шести машина знаходилася протягом 2-3 хвилин (знаючи специфіку роботи у вихідні дні – накидали в додатку 15 гривень із центру в спальний район, і без націнок – зі спальника в центр), але двічі коли водій чув, що ми вийдемо через 6-7 хвилин передзвонював за хвилину і казав що їде додому по сімейних справах. Хоча ми розуміли, що в нього жнива і кожна секунда, не те що хвилина на вагу золота.

За 2 хвилини нам знаходили іншу машину та ми їхали. Як тільки ми сідали в машину, водій вмикав два телефони в різних диспетчерських та ставав в сектор, або одразу брав замовлення. Опції “ми б хотіли продовжити маршрут”, “треба зупинити біля банкомату”, “у пасажира 500 гривень і в мене нема здачі” і так далі певно, не розглядалася. Певно, десь має бути межа і єдина регулятивна складова в цьому питанні – ліцензія, при чому із відгуками, і варіант її непродовження, або відбирання за порушення якості обслуговування.

Кому Різдвяні святкування, а таксистам — гаряча пора для заробітків

Святкова націнка на послуги таксі – традиційна річ. Але деякі водії машин “з шашечками” у період свят берегів не бачать.
Коли маршрутки та електротранспорт працюють у режимі “вихідного дня”, містяни та туристи змушені користуватися послугами таксі, відтак платити утридорога. Жертвою захланних львівських таксистів стала журналіст “ВЗ”, яка на свято Марії поверталася потягом з Івано-Франківська до Львова.

За 15 хвилин до прибуття потяга на Головний залізничний вокзал, телефоную в одну зі служб таксі. Замовляю машину від вокзалу до вулиці Медової Печери (орієнтовно десять кілометрів). На другому кінці дроту кажуть вартість (99 гривень), просять чекати sms-повідомлення з номером машини. Коли їхала за цим самим маршрутом 5 січня, заплатила на 20 гривень дешевше. Але не в ціні справа… На обіцяне SMS-повідомлення чекала 20 хвилин. Нарешті отримала есемеску: “Вибачте, у вашому районі немає вільних машин”. Знову телефоную у цю службу таксі, замовляю машину. Ціна та сама і обіцянка, що невдовзі отримаю sms. Виходжу з важкими сумками з потяга. Втретє телефоную на диспетчерську таксі, запитую, чи гарантовано буде машина чи краще йти до “бордюрників”. Ввічливо попросили трішки почекати (до 10 хвилин), мовляв, цього разу буде машина. Але і це була обіцянка-цяцянка. Майже опівночі стою біля головного входу залізничного вокзалу, не знаю, коли нарешті доберуся додому. Прямую до першого-ліпшого “бордюрника”. Чоловік років сорока кричить: “Таксі, таксі!”. “Скільки до Медової Печери?” – запитую. “300 гривень!” – відповів таксист. У мене очі на лоба полізли. Згадала пригоди колежанки у Києві, яка із залізничного вокзалу їхала на таксі до Мін’юсту за 500 гривень. Йду шукати дешевший варіант. Інші два таксисти просили 150 гривень. Торгуюся. Але безрезультатно. За менші гроші їхати відмовляються. Вирішила поторгуватися з водієм, який щой­но привіз до вокзалу маму з десятирічною дочкою. “Пані, можу вам уступити 10 гривень. Поїдете додому за 140 гривень, – сказав водій Дмитро. – Зрозумійте, це свято, тому і тариф у нас святковий. Бо усі святкують, а ми працюємо”. Погоджую­ся. По дорозі він розповів про святкові розцінки: виклик машини – 70 гривень (у будні дні – 35-40 грн.), кілометр проїзду – 10 гривень, а у несвятковий період – 7-8 гривень. Щоб покласти валізу в багажник, треба викласти з гаманця 10 гривень (кілька років тому було 5). Запитую, чому служби таксі не попереджають, що бракує машин? Таксист погоджується, що служби мали би попереджати. “Навіщо вам кудись телефонувати? Краще зупиняйте автівку на дорозі або беріть з “бордюра”, – каже таксист.

Тим часом біля церкви Єлизавети та Ольги нашу машину зупиняють чоловік та жінка літнього віку. Водій каже мені: “Мушу зупинитися, бо то старші люди. Пацанам би не зупиняв… Якщо буде по дорозі, то ви заплатите дешевше. І вам, і мені вигідно”. Виявилося, нам по дорозі. Літня пара їхала до вулиці Джорджа Вашингтона, що за кілометр від моєї зупинки — вулиці Медової Печери. “З вас 80 гривень”, – сказав водій до нових пасажирів. Уточнюю, яка тоді у мене знижка. “А з вас вже 120 гривень”, – відповів водій таксі.

Прикро, що у туристичному місті немає елементарного порядку зі службами таксі. Мало того, що більшість машин далеко у не найкращому технічному стані, вони не мають ані лічильників, ані коректних розцінок. Відтак пасажири стають жертвами обдирайлівки. А все тому, що цей горе-бізнес ніяк не виведуть з тіні.

5.00 середній рейтинг (96% рахунку) - 1 голос

Залишити відповідь

Увійти або зареєструватись: