Подорожчання крізь призму завірюхи

Подорожчання крізь призму завірюхи

В Інтернеті з’явилася велика і розумна замітка, яка відвічна була приурочена проблем викликом таксі під час снігопаду. Н о, по суті, крізь призму снігопаду автор Віктор Трегубов з “Дзеркала тижня” (далі ZN.UA) майже зі 100% точністю охарактеризував ситуацію з таксі на ринку Києва, яка багато в чому збігається зі станом таксі в Україні.

Таксисти поводяться, як мародери, скаржився на днях в телеефірі журналіст, автогонщик і учасник добровільного опору сніжної стихії Олексій Мочанов. Соцмережі вибухнули засудженням роздування таксистами цін на перевезення стражденних співгромадян, поданим під миловидним приводом “новорічного тарифу”. Те, що відзначати Новий рік в кінці березня, коли ялинку вже винесли навіть самі ледачі, дещо запізно, перевізників не турбувало: людям хотілося грошей і якийсь мотивації виїхати на засніжену дорогу. Погіршував ситуацію той факт, що при лові авто на вулиці “новорічний тариф” міг становити будь-яку суму, яка тільки приходила в голову конкретного водія після зовнішньої оцінки платоспроможності клієнта.

Я читав той блог Мочанова, про який йде мова. Я дуже поважаю Олексія за те, що він робив і знаю, що він стає таким героєм не тільки в стихію. Мої друзі в ніч з п’ятниці на суботу приїхали під «Арену» і пробили колесо. Поруч був автомобіль Мочанова. Незважаючи на прекрасну одяг і можливі негативні наслідки, він сам запропонував допомогу хлопцям, і дуже їх виручив. Багато що з того, що він писав – правда. Я сам був обурений, коли дізнався, що таксист просив з моєї тещі в суботу вранці 70 гривень за 750 метрів шляху. Моя машина виявилася заблокованою на 3 дні у дворі і мені залишалося, що дивитися у вікно і співчувати людям, які йдуть прямо посеред проспекту під моїм будинком, і як їх мало не зносило з ніг снігом і вітром. Як вчинив би я в даному випадку? Безумовно, виїхав на вулицю і просто возив людей по Оболоні за принципом «скільки дасте, навіть рубль». Але що було робити тим рабам-роботяга, які працюють на «дядю» і здають план? Якщо вони раніше за годину заробляли, припустимо, 60 гривень, проїхавши 12 кілометрів, то тепер багато хто з них проїжджали 1-2 кілометри на годину. Як це не смішно звучить, але багато хто з вищезгаданих рабів-роботяг навіть при космічних тарифах свій план не виконали. Ефір був завалений замовленнями 2-3 кілометри 70 гривень і ніхто їх не брав. Так це виправдання, але не всім. Були і хапуги майже ті самі рвач-фільтровник, які свідомо наживалися на людському горі і здоров’я. Ну, це залишиться на їх совісті! Але повернемося до статті-ісходнику автора:

Тим часом, все було б інакше, якби у Україні якісь правила роботи ринку таксі. Зараз же там, як, не змовляючись, образно висловлювалися відразу кілька опитаних ZN.UA експертів, повне Гуляйполе: машиною з шашечками може управляти не тільки кожна кухарка, а й будь-який юний наркоман- і, на жаль, іноді саме він і керує. Причому якщо серед тачанок Нестора Махно панувало конструкційну однаковість, то у нас на маршруті можна нарватися на автомобіль будь-якого віку, марки, пробігу та стану.

Однак ситуація може змінитися найближчим часом.

Що уявляє собі нормальна людина, коли чує словосполучення “служба таксі”?

Уява малює кілька рядів жовтих машин з шашечками, диспетчерську службу, окрему стоянку, можливо, невеликий штат механіків. Диспетчери приймають дзвінки, канаркового кольору автомобілі діловито роз’їжджаються по адресам. У кожній машині встановлено лічильник, подивившись на який, водій бере у пасажира гроші згідно заздалегідь встановленою таксою.

Так воно, в общем-то, і має виглядати. Так воно і виглядає в більшості цивілізованих країн. В Україні воно виглядає інакше. Зберігаючи деяку зовнішню атрибутику таксі, відповідний сервіс у нас робить, по суті, нелегальний профспілка “граків”. З зовсім іншими умовами, специфікою і стандартами якості.

Що ми не бачимо

Чи часто ви бачите на вулицях свого міста автомобіль жовтого кольору з “шашечками”? Ні? А між тим, в таксомоторному бізнесі в Україні зайнято, за різними підрахунками, від 200 до 300 тис. Авто (чому цифра настільки приблизна – зрозумієте з подальшої розповіді). Тільки в Києві – близько 20-25 тисяч. Проблема в тому, що легальних перевізників, в обох випадках, в
20 раз менше. В інших випадках під виглядом таксиста до вас, швидше за все, під’їде звичайний “грач” на своєму особистому автомобілі.

Вся система координації таких “граків” опрацьована до дрібниць і, можливо, викликала б повагу як приклад народної самоорганізації, не будь вона по суті своїй нелегальної, а в окремих деталях і відверто кримінальної.

Осередок величезної мережі міського псевдотаксі – звичайний водій. Часто – людина, яка приїхала у велике місто з області, часто – з мінімумом грошей і навіть без житла в цьому місті, але з власним автотранспортом. Він ретельно оглядає ліхтарні стовпи або купує газету з оголошенням в дусі “Потрібні водії з власним авто”.

Телефонує. Під час короткої бесіди його потенційний “роботодавець”, швидше за все, поцікавиться лише маркою автомобіля співрозмовника і його контактними даними, після чого запропонує закачати на телефон програмку вартістю в кілька десятків гривень. Ця програма – чарівний ключ до сервера обміну замовленнями. У невеликих провінційних містах цілком можна обійтися і без програми на телефоні. Досить, сплативши деякий заставу і “вступні”, отримати доступ до замовлень за допомогою радіозв’язку.

Залишимо нашого водія і розглянемо, як працює система з іншого боку. У будь-якій газеті і на кожному другому стовпі ви можете знайти телефони “служб таксі”. Але не думайте, що це служби з власним автопарком або хоча б зі сформованим списком співробітників-водіїв. Таких лише близько 10%. Решта – це так звані ІДС, інформаційно-диспетчерські служби. Саме вони і втягують водіїв в бізнес, саме їх керівництву і дзвонив водій з попереднього прикладу. Велика частина ІДС є звичайні квартири з декількома телефонами, комп’ютерами і штатом у кілька чоловік. Пара-трійка диспетчерів приймають замовлення, прикидають відстань по Яндекс.Карти або GoogleMaps (дозволю собі ремарку, що в Києві всі компанії працюють не на перерахованих вище картах, а на іншій, яку надає компанія Евос, яка і обслуговування всі перераховані вище сервера) і розраховують підсумкові суми оплати , а іноді нічого не прораховують і називають свідомо низьку вартість поїздки. Після чого з того ж комп’ютера скидають замовлення на вищезгаданий сервер, причому по шляху він проходить через транзитні сервери, де замовлення сортують, виходячи з цінової категорії тарифів. І ось, саме з основного сервера, його забирає вільнонайманий залучений нелегальний таксист-водій.

Гроші пасажира, за даними Української таксомоторної організації, розподіляються наступним чином: 6% – ІДС, яка прийняла замовлення (за інформацією taxi.in.ua 5%), 5% – ІДС, яка привернула водія, 1% – адміністрації серверної частини, інше – в кишеню водія нелегального таксі. Паралельно такий водій платить своєї ІДС близько сотні гривень (за інформацією taxi.in.ua від 25-ти до 210) абонплати на місяць за використання вищезгаданої програми.

Чому це погано

Здавалося б, система працює – ну і нехай працює. Кому від цього погано?

В першу чергу – бюджету держави. Тіньовий ринок таксомоторних перевезень, за найскромнішими підрахунками, становить понад
20 млрд грн, а сума, яку міг би отримати бюджет від оподаткування оного – 1,4 млрд. Природно, не оподатковуваних ніякими податками.

У другу чергу – споживачеві. Тобто нам з вами, коли ми викликаємо таксі. І часто чуємо фразу: “Вибачте, у вашому районі немає машин”, навіть якщо знаходимося в центрі, де машини вже точно повинні бути. “Напевно, всі машини цього таксопарку зайняті”, – думає наївний громадянин.

Ні. Насправді ваше замовлення чесно висить на сервері, але за нього просто ніхто не хоче братися – занадто дешево або незручно щодо інших замовлень. Ви програли свій аукціон, вже коли подзвонили у фірму-ширму, задекларованих низькі тарифи.

Знову-таки, навіть якщо вас повезуть – не факт, що не виникне проблем по дорозі. Як ми вже згадували, ніякої перевірки класу, та й біографії водіїв при такій системі зроду не існує. Як і перевірки стану автомобілів – не рахуючи, звичайно, звичайного шансу нарватися на уважного даішника. Вас може везти хто завгодно – на спеціалізованих форумах неодноразово описувалися інциденти з таксистами, які перебувають “під кайфом” прямо на робочому місці – і на чому завгодно. Більш того, умови оплати поїздки можуть бути уточнені не на вашу користь.

Приклад з життя. Кілька років тому, під час відомого ожеледиці ім. Л.Черновецького автор цих рядків (Віктор Трегубов) зламав ногу. Довелося деякий час переміщатися виключно на таксі. В один прекрасний день на замовлення в одній з недорогих служб приїхав гість столиці на бувалому “шейховозе” (Mercedes-Benz W126). При всій пафосності даного автомобіля в кращі роки, його нинішній стан викликало певні побоювання: судячи із зовнішнього вигляду, він не раз рятував попереднього господаря від ракетного обстрілу. Але самий сік почався вже по приїзду на місце: водій просто відмовився випускати пасажира, вимагаючи оплатити простий за тарифом, вдвічі більшому заздалегідь обумовленого з диспетчером. Мотивація була проста: це у тих водіїв простий оплачується так, а оскільки замовлення через сервер потрапив на іншого перевізника – зовсім інший коленкор. Оскільки це був той самий випадок, коли на дорогу бралися гроші з точністю до гривні, а варіант “залишити наявні гроші, грюкнути дверима і піти” не розглядалося через травму, конфлікт був вирішений тільки викликом з дому подружжя з грошима. До слова, в світі абсолютна більшість таксі ловиться “з руки” або підбирається на стоянках таксі. Лише кожна десята машина викликається заздалегідь. У нас – навпаки.

 

І це зрозуміло: при спробі зловити таксі на вулиці вам, швидше за все, назвуть ціну мінімум в півтора рази вище, ніж в разі замовлення “через фірму”. А вже якщо ви їдете на вокзал або з вокзалу, або намагаєтеся виїхати з центру ввечері – сміливо множте ціну на три. Зрозуміло, ні про лічильник, ні про заздалегідь відомої таксі, мова не йде.

Чи не занадто вигідна така схема і багатьом перевізникам – особливо тим, хто дійсно може похвалитися хорошим класом водіння і нормальним авто. Вони б і не проти затвердити свій юридичний статус перевізника і працювати чесно – з офіційної сплатою податків, з можливістю, якщо що, розбирати виниклі проблеми із законом, наприклад, вирішувати питання стоянок у “хлібних місць”, за які іноді йде справжня війна. Але в даний момент, на тлі повної безконтрольності з боку держави і недосконалості законодавчої бази таксомоторних перевезень, це просто невигідно. За найпростішої причини: не зареєструвався – не платити податків, не маєш проблем з перевірками, та й “прищучити” тебе за це ніхто не може.

Змінити ситуацію планують Українська таксомоторна асоціація і Федерація роботодавців України. Розроблено і готова до подачі в парламент нову версію закону “Про перевезення на таксі та перевезення на замовлення”. Його мета – ввести в галузь правила і регуляторів. Критикувати або якось коментувати його поки складно: на цьому ринку ще ніхто не грав за правилами, так що приживуться запропоновані – бабка надвоє ворожила. Автори законопроекту, втім, запевняють, що з його прийняттям “з тіні в світло” вийде близько 40% фактичних перевізників.

Новий законопроект передбачає повну зміну правил, що діють на ринку таксі. Планується, що кожен водій, зайнятий в таксоперевезеннях, повинен буде возити з собою пакет дозвільних документів, серед яких особливе місце буде займати дозвіл від місцевої влади на використання свого авто в якості таксі, що отримується терміном на п’ять років. Ціна – не більше однієї мінімальної зарплати, якщо мова про регіонах, не більше півтора – для об обласних центрів і Севастополя, і не більше двох – для Києва. Авто, зрозуміло, має пройти відповідну перевірку на технічний стан і комфортабельність.

Подібним же чином передбачається акредитувати ІДС. Разом з тим, їм забороняється брати на роботу перевізників на власних авто – тільки в формі відповідним чином оформленого найму працівника і оренди автомобіля.

Тарифи в містах передбачається встановлювати за допомогою спеціально створюваних рад перевізників – саморегулюючих органів з представників галузі на місцях. Ці ж ради мають прописати норми для видачі спеціальних атестатів водіїв таксі і створити органи для такої атестації. Вони ж зможуть ввести квотування кількості автомобілів на населений пункт – норма виглядає спірною, але розробники проекту аргументують її необхідність захистом від заходу на ринок великих гравців з автоматичної його монополізацією.

До автомобілів таксі пред’являється цілий список вимог – від уніфікованої маркування і системи обігріву до електронного таксометра та сигналу “зайнятий-вільний”. Водії також повинні будуть оплатити страховку своїх пасажирів.

Зрозуміло, передбачена і адміністративна відповідальність за серйозні порушення. Так, за порушення законодавства про перевезення горе-водій пожертвує державі від 50 до 200 неоподатковуваних податком мінімумів, а незаконно діюча ІДС – від 200 до 500.

У своїх спробах прописати правила функціонування ринку Українська таксомоторна асоціація заручилася підтримкою ряду народних депутатів, а також глави Держкомпідприємництва Михайла Бродського. Останній, незважаючи на те, що є затятим фанатом дерегуляції, цього разу зайняв позицію прихильника жорстких заходів, виступивши одним з ініціаторів розробки регулюючого законопроекту. “Я дивлюся на кінцеву мету. Ми повинні прагнути до європейського розуміння ринку послуг таксі, а не підтримувати панує зараз Гуляйполе”, – сказав він

За його словами, оглядання на можливу корупційну складову, яка супроводжує додаткову сертифікацію і додаткове ліцензування, в цьому випадку може лише відвести від кінцевої мети. “Так можна будь-яку ініціативу на гальмах спустити”, – стверджує він. Обережну підтримку озвученим в законопроекті нормам висловив і екс-міністр транспорту Борис Колесніков – правда, з уточненням, що більш чіткий висновок він зробить, після уважного вивчення тексту.

Втім, є у законопроекту і очевидний мінус. Його реалізація неминуче призведе до серйозного подорожчання перевезень. Підтримка авто в належному стані, ліцензування, оформлення дозвільної документації, обладнання тими ж самими кондиціонерами відповідно до прийнятих Радою перевізників стандартами комфортності, страховка – самі по собі коштують грошей.

 

0.00 avg. rating (0% score) - 0 votes