Сусід з дитинства

Сусід з дитинства

Ні для кого не секрет, що київські таксисти в більшості своїй перетворилися на фільтровників. Вони їздять за певним принципом у різний час доби. Загальне, що їх усіх об’єднує – останнє замовлення намагаються взяти в свій район.

Ось так і я одного разу опинився на Чоколовці, і в 2 годині ночі довго чекав замовлення в свій рідний район. Через 10 хвилин очікування я, нарешті, піймав замовлення туди, куди мені потрібно було. Незважаючи на жалюгідні 40 гривень, поїздка обіцяла мені приїзд майже під будинок і «відхід у царство Морфея» найближчим часом.

Дві п’яні подружні пари проводжали третю. Ну, хіба мало, – подумав я. Але зі старту громадянин з неголеною пикою зарядив «Вас же попередили, що я курю»? Я відповів, що не попередили і почав звичну для подібних випадків метушню, ганьблячи мене, диспетчера і всю службу.

У підсумку, бажання скоріше потрапити не безкоштовно додому переважило мою нелюбов до палять, про що я спочатку пожалів – спочатку він мені весь час розповідав як їхати. Аргументовані «відмазки» переросли в його розповідь про таксішном досвіді і з його вуст полилися байки. Займайся я написанням байок – взяв би телефон, виставляв раз на тиждень по півлітра, щоб потім видати на гора по 6-7 байок в тиждень.

В ході розмови з’ясувалося, що я цієї людини «віртуально» знав. Навряд чи хтось в кінці 80-х – початку 90-х не чув у своїх дворах вирази типу «А ти Батона або Кефіра знаєш». Хлопці, які знали Батона-Кефіра, були вельми шанованими, але минув час всі вони спилися, пересиділи, хтось помер. Але хтось і вижив. Біля мене сидів один з «Кефір», друзів самого «Батона»!

Що найпарадоксальніше – всі ці «Кефіри» одружилися на хороших дівчат, і дружина мого пасажира була з них. Зустрінь таку в метро і подумаєш що вона дружина професора або музиканта. А тут очманівши, який був грозою всього РВВС мого району.

Зараз він просто водила, який возить начальника, який дозволяє йому «табачити, сидячи за кермом». Хуліган все життя хуліган. Зараз він хуліганить на дорогах. У місці, де й справді все розганяються до 90, він мчав 150, коли його п’яного зловили менти і сказали «Це тобі в 150 баксів НЕ обійдеться». Але хулігану все по плечу, якщо «в кишені є пакувати папери».

Цікаво, що саме від нього я дізнався про долі двох братів, які прожили в моєму під’їзді 30 років, його однокласниці, мій сусідки з дверей навпроти і ще парочки хлопців зі свого двору. Ось так дивишся на людей десятки років, вітаєшся, і не підозрюєш про їхню долю, про їх минулому і сьогоденні.

Раз у два місяці я зустрічаю його під своїм під’їздом, де він незмінно «табачить» і гутарить з кимось із своїх друзів, народжені в 70-ті. Він мене, природно, не впізнав.

До речі, коли він вийшов з машини дружина мені «натихо» сунула 5 гривень, розуміючи що це не просто «чай», а й компенсація за вирвані нерви на перших кілометрах поїздки.

0.00 avg. rating (0% score) - 0 votes