27 червня у Верховну раду було подано 2 проекти закони про таксі

27 червня у Верховну раду було подано 2 проекти закони про таксі: 1) Проект Закону про перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення та 2) Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо підтримки фізичних осіб-підприємців, які здійснюють діяльність з надання послуг таксі.

 

Авторами обох законопроектів були БЮТівці Тимошенко та Крулько. В кінці української версії цієї статті викладаємо текст одного з них.

 

Насправді законопроектів, поданих до ВР за ці роки багато, а прийнято? Чого вартий так розпіарений Міністром Омеляном 3107. Буду відвертим, що закони, подані БЮТівцями притомніше ніж закон, про який ми прочитали на сайті Асоціації Відповідальних Перевізників (а це на секундочку (Uklon, Uber, Bolt). Вони теж розробили проект закону який не знаю поданий чи ні. Але, однозначно, спроби "пропихнути" його через нову ВР імені Слуги народу будуть.

Цей закон передбачає:
Відміну ліцензій та обов’язкового встановлення таксометрів;
Запровадження платних дозволів “токенів” на перевезення строком на рік/місяць;
Встановлення річної вартості дозволу на перевезення “токену” не більше однієї мінімальної зарплати;
Відміну обов’язкової реєстрації водіїв як ФОП чи працевлаштування.
Такий закон дозволить без втрат для ринку зробити всіх водіїв таксі легальними. Легально та в рівних умовах зможуть працювати як професіонали, так і ті водії, що працюють у таксі в якості додаткового заробітку.

Однозначно, якби цей законопроект було прийнято і ВІН ВИКОНУВАВСЯ - бюджет би отримав додаткові надходження, але абсолютно не йдеться про безпеку пасажира.

 

Закони БЮТівців роблять на цьому акцент. І на ще багатьох важливих речах. Він більш цивілізаційний, більш європейський. Але ми насмілимось дати прогноз, що якщо в ці 5 років і буде прийнято закон, то він буде між тим, що пропонують БЮТівці та Асоціація Відповідальних Перевізників. Таке враження, принаймні, складається з того як себе позиціонує Президент і представники його партії (а це 251 крісло в ВР) під час спілкування в ЗМІ. Тим більше, що ми не знаємо хто стоїть за цими 251 і, можливо, там знайдуться лоббісти третього (четвертого) і т.д. законів.

 

ЗАКОН ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ НА ТАКСІ ТА

ЛЕГКОВИМИ АВТОМОБІЛЯМИ НА ЗАМОВЛЕННЯ

________________________________________________________________

 

Цей Закон визначає основні засади господарської діяльності у сфері перевезення пасажирів та/або їхнього багажу на таксі або легковими автомобілями на замовлення.

 

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

1) автомобільний перевізник – фізична особа – підприємець або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів та/або їхнього багажу на таксі або легковими автомобілями на замовлення ;

2) автомобільний самозайнятий перевізник – фізична особа – суб’єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів та/або їхнього багажу на таксі або легковими автомобілями  на замовлення без застосування праці найманих водіїв;

3) автомобільний перевізник на таксі – суб’єкт господарювання, у тому числі автомобільний самозайнятий перевізник, що здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів та/або їхнього багажу на таксі;

4) автомобільний перевізник легковими автомобілями на замовлення – суб’єкт господарювання, у тому числі автомобільний самозайнятий перевізник, який надає послуги з перевезення пасажирів та/або їхнього багажу легковими автомобілями на замовлення;

5) диспетчерське управління – прийняття засобами зв’язку інформації про потребу у послугах перевезення пасажирів та/або їхнього багажу, передача інформації про замовника автомобільному перевізнику (включаючи інформацію про контакти замовника, пункт відправлення та прибуття пасажирів та/або їхнього багажу), інформування замовника про послугу з перевезення та автомобільного перевізника (включаючи інформацію про фактичного виконавця перевезення,номер та марку автомобіля, інформацію про ліцензію автомобільного перевізника, дату та номер договору страхування, укладеного автомобільним перевізником згідно з вимогами цього Закону, тариф на послугу з перевезення, дату і час подачі автомобіля), облік замовлень на надання послуг з перевезення пасажирів та/або їхнього багажу, моніторинг стану виконання послуг з перевезення пасажирів та/або їхнього багажу;

6) інформаційно-диспетчерська служба – суб’єкт господарювання, що надає інформаційні послуги щодо диспетчерського управління з перевезень на таксі або легковими автомобілями на замовлення та включений до реєстру інформаційно-диспетчерських служб таксі та легкових автомобілів на замовлення;

7) легковий автомобіль на замовлення – легковий автомобіль загального призначення, відомості про який внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, що замовляється юридичною або фізичною особою з укладанням договору у письмовій формі з автомобільним перевізником легковими автомобілями на замовлення або в усній чи письмовій формі з інформаційно-диспетчерської службою легковими автомобілями на замовлення відповідно до умов, визначених цим Законом;

8) реєстр інформаційно-диспетчерських служб таксі та інформаційно-диспетчерських служб легкових автомобілів на замовлення(далі – Реєстр ІДС) – єдиний загальнодержавний реєстр відомостей щодо інформаційно-диспетчерських служб таксі, інформаційно-диспетчерських служб легкових автомобілів на замовлення;

9) таксі – легковий автомобіль, відомості про який внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, зовнішньо обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та/або їхнього багажу в індивідуальному порядку;

10) стоянка таксі – складова вулично-дорожньої мережі, позначена відповідно до правил дорожнього руху і призначена для зупинки, стоянки та замовлення таксі.

 

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

1. Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, інформаційно-диспетчерськими службами, замовниками перевезень на таксі та легковими автомобілями на замовлення, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

 

Стаття 3. Система органів державного регулювання та контролю

1. Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері перевезень на таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення, законодавчі основи її реалізації.


2. Кабінет Міністрів України:

1) здійснює загальне державне регулювання перевезень на таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення;

2) затверджує правила надання послуг з перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення;

3) затверджує ліцензійні умови надання послуг з перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує:

1) формування та реалізацію державної політики у сфері перевезень на таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення;

2) нормативно-правове регулювання;

3) визначення пріоритетних напрямів розвитку перевезень на таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов’язкові до виконання на території України.

4. Реалізація державної політики у сфері перевезень на таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.


5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує:

1) реалізацію державної політики з питань безпеки перевезень на таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення;

2) участь у здійсненні стандартизації та сертифікації в установленому порядку;

3) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері безпеки перевезень на таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює в межах своїх повноважень:

1) державний нагляд (контроль) за дотриманням автомобільними перевізниками та автомобільними самозайнятими перевізниками, інформаційно-диспетчерськими службами вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті;

2) державний контроль за виконанням автомобільними перевізниками та автомобільними самозайнятими перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;

3) ведення Реєстру ІДС;

4) інші повноваження, визначені законами України.

7. На території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює:

1) контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується;

2) контроль за виконанням автомобільними перевізниками на таксі та на замовлення вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;

3) контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію;

4) контроль за дотриманням перевізниками вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення;

5) перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів та/або їхнього багажу;

6) габаритно-ваговий контро