100 баксів на торпеду

Якось в п’ятницю ми з товаришем трохи випили в суші-барі і вирішили викликати таксі, щоб поїхати до нічного клубу. Приїхав хлопець на «Опелі». Одразу стало зрозуміло – знає свою справу і швидко приймає рішення. Так швидко по Києву я ще ніколи не їздив. Все було як у Даніеля з всім нам відомого фільму. Нам стало дуже цікаво, як реагують пасажири на його їзду, і ми не змогли втриматися від запитання. Водій розповів один цікавий випадок. Зупиняють його дівчата і кажуть: «У нас реєстрація закінчується через 17 хвилин». Водій запропонував їм покласти сто баксів на торпеду і запевнив, що вони встигнуть. Дівчата про поїздку не пошкодували. І встигнути встигли, і з таксистом потім роззнайомитися. В результаті він їх назад з Борисполя, після відпустки, забирав. Взагалі, подібних історій про «сто баксів на торпеду» і «всіх розганяв на Південному мосту», я чув багато. Але в ці 17 хвилин віриться дуже і дуже охоче. Більше того, думаю, і без ста баксів він би їх за 20 хв домчав. Протягом трьох місяців я двічі бачив вищеназваного лихача на вулицях Києва, і завжди він їхав ну дуже швидко. «Опель» цілий. Але найголовніше продовження було потім. 26-го серпня я летів з Криму до Києва і зі своїм сусідом по літаку познайомився з двома дівчатами, що сиділи на ряд попереду. Виходячи з Терміналу Аеропорту, я помітив, що дівчата сідають у вже знайомий «Опель». Судячи з того, що ми з ними маємо ризик зустрітися чи то в клубі, чи то в центрі, чи то через спільних знайомих – шанс дізнатися це саме ті дівчата, які за 17 хвилин їзди віддали сотку баксів, дуже великий.