Барани на дорозі
Їхали ми з Ігорем в село на вихідні. Ну там шашличок, самогон і т.д. Десь під Єгор’євським в межі населеного пункту, там ще дві суцільні, йде потік кілометрів 70-80. В той час, якийсь попутний товариш на копійці виїхав на зустрічну і ніяк не міг обігнати когось. Може він уявив себе англійцем? Що робити, довелося його обганяти ще лівіше, тобто вже потрійний обгін. У процесі цього ми виїжджаємо прямо на даїшника, на обличчі якого з’являється посмішка, яка зовсім мені не сподобалася. Природно, він нас зупиняє. «Нда-а, порушення не з приємних – дві суцільні, потрійний обгін, і 130 з чимось на радарі.» – каже даїшник. Ігор виходить з машини. Далі йде монолог на зразок. “Сержант Гадскій, ваші документи. Чому порушуємо?”. Я весь цей монолог чую через відкриті навстіж, через спеку, вікна. Ігор на останню фразу відповідає: «Так баран на дорозі попався». Даішник, мабуть, ніколи в зоопарку не був і, витягнувши руку в бік потоку, запитує: «Де барани?» За мить метрах в 10-15 водій Ниви з причепом, мабуть, вважаючи, що витягнута рука – це запрошення до спілкування, топить педаль гальма. В наступну секунду в нього взагалі не гальмуючи влітає якась класика, причіп падає і вся ця кавалькада з свистом, скрипом і іскрами (відірвався причіп) проїжджає повз абсолютно очманілого даїшника. Ігор не розгубився і сказав: «Ось барани». Я в цей момент знаходився під сидінням, де і перебував ще протягом півгодини. Даїшник віддає документи зі словами: «Котись звідси, мені тепер не до тебе». Коли ми поїхали далі, я вже сміятися не міг, а міг тільки хрюкати. http://www.korova.ru/humor/viewer.php?id=1687&types=t&subtypes=tech