Повнолітній швед
Хотілося б поділитися спостереженням процесу експлуатації Вольво 740, 1987 г/в. Ця машина була передана до рук мого сімейства, як службова. Якщо чесно, я скептично ставився до цього автомобіля. Маючи досвід експлуатації продукту вітчизняного виробника, я думав, не може бути нічого доброго з машини, якій 18 років і пробіг якої вже більше 300 тис. км. Але, як виявилося, доброго не так вже й мало. Так, машина вимагала вкладання коштів, і це стосувалося не тільки витратних матеріалів. У ній була перебрана передня підвіска, замінили 2 підшипника і кульову опору. Місце штатного карбюратора зайняв вітчизняний “солекс”. Випускна система теж виявилася в непридатному стані, довелося її замінити. Тут економити не стали, поставили все оригінальне. Силовий агрегат і коробка передач залишилися не без змін. І нехай машина виглядає грубою, рубаною і не ергономічної, але всякий раз дивлячись у дзеркало заднього виду, коли бачиш там “десятки”, і подібні творіння нашого автопрому, не шкодуєш про її придбання і вкладених в неї коштів. До речі про кошти, машина була куплена за 2,5 тис. у.о., і нехай в неї вклали ще 800 доларів, все одно це вартість нової “класики”. Але, яка “класика” може похвалитися містким багажником, зручним і просторим салоном, з підігрівом передніх сидінь і просто величезною кількістю вільного місця для задніх пасажирів, а також Гідравлічним підсилювачем керма і АБС. Можете подивитись на екземпляри нашого виробництва, яким вже років 18, (як правило, не на ходу) і порівняти їх з нашою красунею. До речі після ремонту того, що необхідно було відремонтувати, машина проїхала близько 70 тис.км. і продовжує виконувати поставлені перед нею завдання. Хотілося б підкреслити відмінну роботу Гідропідсилювача, який дає змогу з величезним задоволенням паркувати нашу далеко не маленьку машину, а його робота на високих швидкостях поза нарікань. Цей автомобіль зручний не тільки для пасажирів, водій неодмінно оцінить зручність органів управління, і центральну консоль з підлокітником-бардачком, яка виконана в стилі престижних авто того часу. Кузов, на мій погляд, сама невибаглива частина автомобіля, він не гниє навіть там де відбилася фарба, у нього рівні зазори, а що від нього ще треба? Їздові характеристики теж порадували, машина відмінно “йде” на будь-яких оборотах і помітно додає після 3000 об/хв. Комфортна швидкість близько 120 км/год, але можна й швидше. Гальма просто приголомшили, я ні як не очікував, що двох тонна машина може так гальмувати, причому на будь-якій поверхні (на льоду гірше, позначається чимала вага). У автомобільному потоці машина виглядає не погано, але похилий вік не приховаєш, його особливо підкреслює заднє вітрове скло, майже під прямим кутом, вузькі чорні бампера і т.д. Але за зовнішністю “ретро” автомобіля ховається повноцінний Е-клас початку 90-их. На мій погляд, автомобілі Вольво, рік випуску яких не перевищує середину 90-х, ніколи не будуть популярними на вторинному ринку, і це пов’язано не з тим, що Вольво програє своїм конкурентам по якихось параметрах. Просто коли наша людина думає про респектабельний автомобілі, вона, як правило, думає про німецькі машині. А Вольво завжди буде автомобілем для гурмана. Copyright © Auto.ru і ДОЛЖЕНКА Віктор Валерійович http://www.story.auto.ru/story/839.html