Лампочка, ботан і таксист

На якесь наукове зібрання в Одесі зібралися видатні фізики і математики з усієї країни (СРСР). І вийшло, що один готельний номер розділили троє докторів наук (СРСР!): двоє – фізики, і один – математик.
Вечір, сидять, їдять коньяк з гранчаків (СРСР!!). Перегорає лампочка, звісно, єдина в номері (СРСР !!!). Викликають когось там, хтось прийшов, замінив лампочку, що перегоріла поклав на стіл і пішов.
Математик, під дією коньячних парів видає:
– А ви знаєте, що якщо лампочку засунути в рот, то назад витягти вже не вийде?
Обидва фізика в один голос:
– Бути не може, раз входить, то й виходити повинна!
І один з них суне собі лампочку в рот. Вона звісно не виходить (перевірений факт!). Пауза. Викликають таксі їдуть до травмпункту. Приїжджають, під зацікавлені погляди таксиста. Заходять. Медсестрі намагаються пояснити – що до чого, та не розуміє, показують потерпілого. Піднімають медсестру, яка б’ється від реготу у конвульсіях. Вона показує кабінет хірурга. Заходять до хірурга, той, мабуть, мужик досвідчений, з усмішкою натискає на якісь точки за щелепою, зуби ще розтискаються, лампочка виймається, але рот не закривається. Він пояснює, що, мовляв, так і має бути, м’язи чи то перевантажені, чи то ще щось, але через 30-40 хвилин все буде в порядку.
Виходять, сідають у таксі.
Другий фізик, задумливо:
– Не може такого бути.
Засовує лампочку собі в рот. Розвертають машину, їдуть назад в травмпункт, відкачують медсестру, йдуть до хірурга, дізнаються багато цікавого про мудаків, які сунуть собі в рот лампочки, забирають лампочку, їдуть назад.
Таксист зиркає на двох ротозєєв на задньому сидінні і питає математика, що з ними мовляв. Той пояснює, показуючи лампочку. Таксист не вірить, перевіряє. . . Розвертає машину, їдуть до травмпункту.
Сестру навіть не намагаються відкачати. Заходять до хірурга, той вже мовчки робить, що треба, і розбиває лампочку зі словами:
– А то я всю ніч з вас лампочки діставати буду!
Їдуть назад. Гальмує даішник, підходить до водія, той нічого сказати не
може – рот відкритий і не закривається. Єдиний що говорить
– Математик, але п’яний як чіп. Діалог:
– І куди ти цих імбіцилів везеш?
– Які імбіцили?!?! Доктора наук і все таке.
Пояснює в чому справа. Даішник задумливо подивився і пішов у свою будку. У будці гасне світло. Виходить даїшник, відкриває задні двері таксі та знаками просить посунутися. З рота стирчить цоколь лампочки. Розвертають машину їдуть до травмпункту. Сестра з-за стійки навіть не піднімається. Відразу йдуть до хірурга. Двері закриті, стукають, двері відчиняє хірург з широко відкритим і ротом, який не закривається.
Напевно, цю байку з бородою всі чули і в сотні різних інтерпретація, але хто знає – може це був перший випадок від якого все й пішло? Цікаво, як звали цього таксиста?