Вітчизняний автосервіс

Три роки тому купив собі Mitsubishi Sigma – розкішний автомобіль (шкіра, АКПП, кондиціонер) за помірною, для тих жирних часів, ціною – 12 тисяч доларів. Колишній господар, звичайно, її не просто так продав: один ремонт коробки, як з’ясувалося пізніше, вимагав 1500 доларів. І з запчастинами на Sigma, виявляється, проблема: з-під розбору мало, а нові – дорого: попит невеликий. Ремонту ж Sigma, як і будь-який старий автомобіль, вимагала постійно. Відмовив електросклопідйомник на водійських дверях. Приїхав на один відомий фірмовий сервіс (на ньому тільки якщо прибиральниця стажування в Японії не проходила). На сервісі говорять: це відома хвороба, лікується радикально – заміною блоку управління склопідіймача. А інакше ніяк. 400 доларів – і вільний. Мені якось образливо стало. Та й морально я був не готовий. Менеджер про 400 доларів розповів і відійшов, побачивши, що клієнт попався нерішучий. Тут дивлюся, якийсь чоловік в уніформі мені знаки подає. Я підійшов. Він каже: вашу проблему можна вирішити меншими засобами, але тільки в приватному порядку. Я залишив йому номер мобільного телефону. Увечері він під’їхав. За 150 доларів електрик полагодив стеклопод’емник (виявилось, що час роз’їло контакти), стартер (вже кінчався) і ще багато всього по дрібниці (контакти в поворотник і фарах і т.д.). Одним словом, вирішив всі мої численні проблеми з електрикою: і ті, що я знав, і ті, що він виявив. Про що це говорить? Про те, що російська людина – не якийсь там японець. Нашого майстра скільки в Японії ні вчи, корпоративні інтереси вище особистих він не поставить ніколи. Що мені на руку. Одного не розумію – що заважає на сервісі лагодити машину, а не міняти її блоками? Я, наприклад, на цю фірмову станцію більше не поїду. Даю слово клієнта.
http://www.avtomashina.narod.ru/bajki.htm