Пробка

Сів у машину, покурив п’ять хвилин поки прогрівається. До роботи – півгодини. Якщо без пробок. Або півдня з ними: їхати по кільцевій, а там якщо встанеш, то години на дві-три. Зчеплення, швидкість, ручник, газ, на підлозі один об одного дзенькнула пара порожніх пляшок з-під пива. Учора з пацанами випили під горішки, та рука не піднялася викинути на свіжовипавший сніг. Не пощастило – на довгому п’ятикілометровому перегоні, відразу після останньої розв’язки пробка. Звично вслухався в чергову тему Соловйова з “Срібний дощ”, так і є – знову говорить про продажну міліцію, даїшників та депутатів з мигалками. При нагоді не втрачав можливості повиробляти “п’ятнашки” переходячи і ряду в ряд, але пробка справа нудне і розважати себе постійними перестроювання в надії виграти пару сотень метрів або дві-три хвилини чистого часу, справа абсолютно безперспективна. Тому – лівий ряд, в кріслі розслабитися і спробувати отримати максимум задоволення. Гальмо-газ, газ-гальмо, гальмо-газ … одного разу в пробці почав рахувати скільки разів натиснув на гальмо … на шостій сотні збився. Потім вирішив порахувати – скільки разів вмикаю-вимикаю передачу … трохи в не в’їхав в зад Мерседеса що їхав попереду. Дав собі слово – у пробці нічого не рахувати, бо страховики неправильно зрозуміють, коли доведеться писати пояснювальну. Пляшки ці на підлозі брязкали. Зайнявся іншою цікавою справою – порівнявшись з черговим автомобілем, виглядаю в його салоні магнітолу, у себе на приймачі ставлю ту ж радіохвилю і намагаюся з музики доноситься з приймача зрозуміти настрій сусіда-автолюбителя. Веселощі закінчилося, коли один з сусідів побачив мене підспівуючого його автомагнітолі і покрутив пальцем біля скроні. Ще б пак – тридцятирічний чоловік у костюмі і краватці підспівує Тані Овсієнко з таким завзяттям, що якби ненароком побачила цю картину співачка, навряд чи змогла ще що-небудь заспівати. На зустріч скоро спізнюся. В черговий раз на підлозі дзенькнуло. Мені сімнадцять років було, коли я все літо відстояв приймальником порожніх пляшок, з тих пір цей звук ненавиджу. Відкрити двері і поставити на асфальт – совість не дозволяє. Жбурнути через п’ять смуг на узбіччя – а раптом не докину, недобре вийде. Взяв пляшку, виліз з машини. Посередині бетонна смуга відбійника – широка як проспект. Поставив на неї. Проїхав ще пару кілометрів. Поставив на відбійник другу. Ось і скінчилася пробка. Дві години псу під хвіст. Сумбурний робочий день – плани робіт та графіки поставок, звіти і прогнози, листи і претензії в інстанції – все по накатаній і нудно. Пізній вечір – пора додому. Знову кільцева, той же шлях у зворотному напрямку – стоять рідні, і одна і друга. Наступний ранок – стоять. Вечір – стоять. Ранок. Вечір. Ранок. Стоять. Чергова пробка. Пару тижнів минуло, як пляшки стоять. Дивно – пам’ятаю ставив «Holsten», а стоїть «Staropramen». У багажнику вже тиждень як перекочується «Holsten». Забрав чужу чеську і поставив свою німецьку. Доїхав до другого – теж чеська …. прямо диверсія якась. Поцупив чужу пляшку і кинув до себе в багажник. Через пару кілометрів злорадно оскалені виставив назад. Увечері назад їжу – дивлюся – немає моєї пляшки! У пробку потраплю, всі його пляшки заберу. Наступного дня як на зло пробки немає. І на наступний. Не можу ж я зупиниться в самому швидкісному ряду, якщо немає пробки! Через тиждень з’явилася пляшка – німецька чи чеська на швидкості не видно. Напевно чеська. Через день з’явилася ще одна. Через день ще. Знову пробка. Доїхав до першої пляшки – чеська. У багажник! Натомість німецьку. Друга. Чеська! Problem. Request for change? Yes! Ohhh … Швидше до третього! Про диво – вона німецька. Що робити? Теж кинув у багажник … про запас. Пройшов місяць. Пляшки змінювалися, як заведені. У багажнику телепався постійний запас. Я почав думати як штучно створювати пробки без аварій та інших членоушкодження, як мій опонент пропав. Минув тиждень, другий – мої пляшки стоять не ворухнувшись. Пропав сон і апетит. Пиво в горло не лізе. Куди мені порожні пляшки дівати? Викидати? Фу! День біг за днем. Пляшки не змінювалися. Через пару тижнів в черговій пробці, я раптом побачив, що всі пляшки стали чеськими, і в одній з них – другій за рахунком, знайшов записку: “Вибач, відкликали у термінове відрядження, не змогла попередити. Ну що! По пивку? Блондинка на «Мазді» http://rus-fishing.ru/forum/archive/index.php/t-3410.html