Тринадцятий подвиг Геракла

«Їхав я одного разу у своїх справах по місту. І треба було мені повернути праворуч. А там ремонтна бригада 5-7 чоловік з колодязя г-но .. вичерпують. Залишається один напрям – прямо! А там колія, та ще льодова. Ну, по ній і поїхав. А по колії каналізаційні води з криниці як вода в руслі річки. І бац! – “Льодовий стакан”. Праве колесо в нього і зісковзнуло. Я назад здавати … Бах … і ліве колесо туди ж. Ну і ось! Передні колеса – по самі помідори. Я давай кликати асенізатора, щоб зі мною машину підхопили. Але ніхто не чує, як ніби справою дуже зайняті. Розлютився я дуже, пообіцяв їм ноги переламати, зуби розхитати … Утім, світ не без добрих людей. Двоє повз йшли. “Допоможемо, приятель!” – Кажуть. Ну, я в екстазі, злий, як собака, підхопився, вчепився в ліве крило та як потягну. А ті двоє справа прилаштувалися. Підсів я, як вчили в дитинстві штангу піднімати, “включив” у роботу ноги, спину напряг. Пішла! Двом кричу: “На мене здавайте! Піднімайте!” Але вони, мабуть, політехнічний інститут закінчували. Бішусь … Раптом відчуваю, як “мотузка” в області ліктя відірвалася, і біцепс кудись під м’яз забився. Біль я відчув секунд через десять після того, як в спині почувся (я принаймні так відчув) тріск матерії, яка рветься. У районі лопатки запекло, стало гаряче. Машину я все ж таки підняв. Ноги вирівняв, спину розігнув. Ну, як у добрі старі часи – станова тяга! Хіляки допомогли зрушити машину на мене. Колеса стали на тверду поверхню крижаної кірки … Довго я після цього лікував відірваний пучок двоголового м’яза плеча (біцепс). Ще довше реабілітував відірвану ромбовидної м’яз спини. Минуло три роки перед тим, як я став знову лежачи тиснути на тренуваннях по 150 кг … » http://www.kirovka.ru/articles/?parentid=40&article=134 #