Везіння
З машинами мені завжди “везло”. Перша ВАЗ-21099, інжектор і Європанель. Новинка. Дорога. Заощаджував я на машину все свідоме життя. Назбирав. Купив. Їжджу і радію. Проїхав п’ять тисяч кілометрів. Машині місяць. Волгоградський проспект у бік центру. Зараз там перетин з третім кільцем. Їду в лівій. Швидкість близько ста км/год. На розділовій тимчасовий знак на чавунної підставці. Вантажівка переді мною збиває знак і тягне підставку. Правильно, прямо переді мною. На зустрічній машини, ліворуч теж. Ще й сам вожу не дуже, та й зараз не впевнений, що вирулив б. Удар, стрибок, аут. Евакуатор, сервіс, нове колесо, опора, рульова. Машині три місяці, літо, жарко. Вентилятор працює тільки коли машина їде. У стоячій пробці не працює. Проблема, по роботі треба їздити, і дуже багато, вдень. Проблема вирішувалася протягом місяця 14 сервісами. Поганими, середніми, нормальними, і навіть гарними. Різниця була тільки у вартості робіт. Зате поміняв всі датчики. І не тільки їх. Через місяць знайомий з сусіднього гаража подивившись під мій капот встановив причину – два тонких проводка до якогось датчику під єдиною обмоткою. Один надірвався. У машині, що стоїть контакту немає. У що їде, від вібрації, контакт є. Ура! Щастя!!!! Машині півроку – горить лампочка – “несправність двигуна”. Причому горить хитро – приїжджаєш в сервіс – гасне. Виїжджаєш – горить. Помилку на комп’ютері показує, але в сервісі не проявляє. Через місяць змирився – горить і горить, грець з нею. Як тільки змирився, перестала нормально їхати – швидкість 80, проїжджаєш перехрестя на жовтий, машина раптом гальмує, тебе кидає на лобове. Здивовано дивишся на свої ноги – все в порядку, нога на педалі газу, ліва готова видавити зчеплення, переводиш погляд на кермо, і тут … вона продовжує розгін, тебе вже кидає назад. Ось так вона їде сама. Набридло. Знову знайомою стежкою в сервіси, а що, датчики ніколи поміняти не зайве. А проблема посилюється, їздить вона тепер тільки ривками. ШУКАЛИ ТРИ МІСЯЦІ! Я дуже втомився від такої краси. Проблема була в якомусь “датчику / не датчику” забору повітря, або щось типу того. Все, з мене досить. Вітчизняний автопром не для мене. Правильно кажуть знаючі люди, треба брати іномарку. ВАЗ продається (люди їздять до цих пір, і хоч би одна поломка). Починається шалена їзда по автосалонам. Начебто цю, ні, ось цю, а може ось цю … Кінець листопада, бачу ЇЇ. Сідаю. Все, вона моя!!!! 1,8 двигун, МКПП, гарантія три роки або 100 000 пробігу, японська якість. Машина для мене. Займаю грошей. Оплачую, купую. Ніссан Альмера, сірий, рестайлінг. 1 листопада день офіційних продажів. Другого листопада вона моя. О, як вона їде, а які гальма, а які фари … Що це? Чому горить ближнє світло? Несправність? Розворот і назад. Через 10 хвилин після покупки. “Ми Вас забули попередити, примусове ближнє світло”. Ну й добре, ну й добре. Третій день у новій машині. Я її люблю, ніхто мені більше не потрібен. Як я міг їздити на чомусь іншому? Єгорьєвськ, на вулиці мінус десять, до Москви кілометрів 80. Заправка. Вийшов, закрив, заправив, відкрив. Не завів. Ще раз. не завів. Горить значок іммобілайзера. Реакцій нуль. Нічого не включається. Холодно. Викликаю евакуатор. Годин через п’ять він приїжджає. Приїхали. Залишив на тиждень. Дзвінок – приїжджайте, все нормально. Приїжджаю. Зводиться. Ура!! Що було? “Іммобілайзер не брав ключ”. Як виправили? “Скинули клеми з акумулятора”. Що? А мені що робити? “І ви скидайте”. Ні, це ж японська машина, якість, і т.д. і т.п. “Є варіант, міняємо” мізки “, через місяць все в порядку”. Так чого кажете, клеми скинути? Ага. Їжджу. Скидаю. Начебто все гаразд. Так ось заводжу, а вона кричить, сигналізація тобто. Кричить і не перестає. На вулиці Дуже холодно. Евакуатор. Сервіс. Заміна мозку. І так три рази. Господи, чому я? Гаразд. На півроку проблема зникла. Січень. Після новорічних свят їду з роботи додому, повертаю, слизько. Кермо клинить, машину зносить, кермо не повертається. Врізався в бордюр. Боком, м’яко, відносно. Виходжу. Під машиною кров. Інфаркт. Трупа немає. Інфаркт закінчується – рідина гідропідсилювача червоного кольору на снігу. Евакуатор. Сервіс. “Вибачте, гарантійний випадок, розірвало бачок рідини гідропідсилювача”. Та я ж на сервіс приїжджав на ТО днів 10 тому??? “Ну і що? Все нормально, гарантійний випадок”. Через скільки забрати? “Ми зателефонуємо”. Крім бачка ще якісь несправності. Потрібні деталі. У Москві їх немає. Замовлення два тижні, якщо б не одне “але” – у Ніссана реорганізація, саме на замовлення не працюють. Буде через 2 місяці. Як же це все за ……!!!!! Отримую машину. Кайф! Через два тижні, дві години ночі. Леніградське в бік центру. Останній світлофор перед Бєлкою. Червоний. Три смуги. Порожньо. Стою в лівій. Нога на гальмі. Удар. Мене тягне. Нога на гальмі. Виходжу. Проїхав на гальмі метрів 30 (ДАЇшники сказали потім 33). Ззаду Волга. М’яте крило і капот. Начебто не сильно. Ніхто не виходить. Убився, чи що? Підходжу. Мужик. Начебто живий. Відкриваю двері. Вивалюється. Прокидається. З ходу оцінює обстановку – “даю штуку і по домівках”. Від обурення мовчу, повертаюся до своєї машини. Мама рідна! Машини більше немає! Багажника немає, задні сидіння в районі передніх. Запаска стала овальною. Шок. Трясе, болить хребет і шия. Хочеться вити. Хочеться перетворити водія Волги в шмат кривавого м’яса. Але не можна. Я адвокат. Машини немає, не буде і роботи. Даішники. “Хлопець, та ти в сорочці народився”. Так. В сорочці. Я живий і майже не постраждав. Машина під списання. Майже плачу. Може якось можна відновити? “Стапель, може витягнемо, може ні. Без гарантії. Місяців три-чотири”. Ні. Не можу. Продаж ластівки на запчастини. Боляче. Я її любив, а вона мене? Напевно, так. Хоча суперечливо. Може якось по своєму? По машинному? А може по-японськи?. А ПОТІМ Я КУПИВ ВОЛЬВО, І ВСЕ, ЩО БУЛО ДО ЦЬОГО, БУЛО МАРЦІПАНЧІКОМ !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Copyright © Auto.ru і иванов петр http://www.story.auto.ru/story/383.html