Чоловіки й беха
Розповідаю. Історія з життя. Рік приблизно 93-95. У молодості на бетонному заводі в транспортному цеху довелося трудитися. Там мужики всі з золотими руками, водії зі стажем. Один раз приїжджає до нас на переговори (до начальства, звісно, а не в транспортний цех до водіїв) чоловік на БМВ сьомої моделі. Чоловік (далі Ч.) заїхав на територію, машину на стоянку поставив. Виліз. Весь такий при параді: в сорочечці, костюмчику, краватці, туфельках при парфюмі. Брелок пік-пік, машинка дверцятами чик-чик, лампочками мирг-мирг, дзвіночком уіть-уіть. Все! Закрилася! І Ч., кинувши на нас презирливий погляд (промаслені спецівки, брудні руки, замурзані морди), спокійно йде справи вирішувати. А тоді взагалі іномарок не так багато було, як зараз. Ми всі її обступили і салон через вікна розглядаємо. Язиками прицмокуємо. Обговорюємо надлишки буржуйської розкоші в салоні цього дива баварської думки. Проходить деякий час, Ч. терки перетер. Виходить, брелочком пік-пік, дверцята раз, сигарети звідти, ключики туди, дверцятами хлоп, прикурив – стоїть палить і нам себе демонструє. Проходить секунд … двадцять, бешка – пік-пік, замочки клянц, лампочками мирг-мирг. Все! Закрилася! Ми стоїмо, милуємося мужиком, а він ключами на торпеді (або на сидінні, зараз вже не пам’ятаю) в замкнутій машині! Ляпота! Ну, він і по колесах постукав, і вікна протер, все як треба зробив! Не допомогло чомусь. Потім не винесла душа поета! Ч. (нам): «Мужики, допоможіть дверцята відкрити!» У нас там всі веселі, а найбільший жартівник каже: «Тобі цеглину, або кувалдометр принести?» Ч.: ох-ох, ах-ах. ну допоможіть, Христа ради прошу! Наші за монтажкою і дротом в Ремзону збігали. Приходять, кажуть йому: тільки ти відвернись, ми професій таємниці не видаємо. Ч. відвертається. Наші через ганчірку, щоб лак буржуйський НЕ подерти, кут дверцят монтажкою відігнули, пімпочку дверну гачком (зробленим з дроту) вгору смик, дверцята і відкрилися. Ч., типу, радісний, від щастя стрибає, і, типу, сідає їхати. Наші починають натякати, що не погано було б вогненної води об’ємом 0,5 літра підігнати. Хоча б за порятунок ключиків з брелочка із задушливого, через палюче сонце, салону БМВ. Ч.: Та ви що, типу, мужики! Ми ж всі браття! І повинні один одному допомагати! Ну сідає, коротше, дверцята хлоп, а вона верхнім краєм рамки до кінця до отвору не прилягає. М. вилазить і починає наїжджати: «що чисто за фігня, двері не зачиняються!» Наші: відвернись, зараз все буде. Ч. відвертається. Наші – коліно в середину відкритої двері, верхній кут на себе ииить! Дверцята хлоп – все як тут і було! І чоловіку через плече: вали звідси на …! Завіса! Оплески! Наші перемогли! Ось так-то! Copyright © Auto.ru і Іванофф Іван Івановічч http://www.story.auto.ru/story/408.html