Галя і таксист

Більше двох діб прожила в одному з райвідділів міліції Сімферополю 40-річна Галина із міста Єкатеринбургу. Сердешні міліціонери, пройнявшись сумною історією бідної жінки, її годували, лікували і навіть давали гроші на дрібні витрати, поки не з’ясувалося, хто вона насправді.
Така турбота про людину почалася після того, як бідолашна жінка викликала міліцію в район СТО на Москільці. «Мене пограбували», – повідомила із сльозами на очах Галина. Трохи пізніше, вже перебуваючи в райвідділі, вона докладно розповіла про свою біду. Півроку тому в Херсоні у неї загинули родичі, в автокатастрофі. Галина їхала до них на могилу, а оскільки прямого потягу з Єкатеринбургу в Херсон немає, довелося добиратися через Сімферополь. За словами жінки, опинившись на залізничному вокзалі кримської столиці, вона тут же домовилася з приватним таксистом про поїздку до Херсона. Правда, послужливий таксист взяв у машину ще одну веселу і молоду попутницю. Вона-то і пригостила Галину цукеркою, з’ївши яку та втратила свідомість. Прокинулась жінка без верхнього одягу в чистому полі за Москільці. У неї пропали всі речі і близько 600 доларів.
Постраждала змогла досить докладно описати зовнішність таксиста та його автомобіль. Правоохоронці доклали максимум зусиль, щоб знайти і затримати підозрюваного. Коли його привезли до міліції, Галина твердо заявила: це той самий таксист. Проте чоловік від цих слів просто ошаленів. Жодних свідчень він не давав і вперто твердив: «Не я, і все».
Завзятість підозрюваного було настільки велика, а його здивування на звинувачення жінки настільки щире, що міліціонерів почали долати сумніви: з одного боку, людина як би й ні до чого, з іншого, потерпіла не тільки твердо вказала на таксиста, але і в деталях описала інтер’єр його машини. Оперативники вирішили провести всі процедури щодо встановлення особи Галини. Перевірка показала, що вона дійсно прописана в Єкатеринбурзі і дійсно їхала на могилу родичів до Херсона.
У якийсь момент справа зависла: таксист не тільки все заперечував, але у нього з’явилося і більш-менш правдоподібне алібі. Зате постраждала, «ставши на утринамання» в райвідділі, де її годували, ліки купували і навіть гроші давали, розповідала все більше нюансів того дня. Щоправда, що більше було нюансів, тим більше виникало сумнівів у міліціонерів.
Усе вирішив один телефонний дзвінок у райвідділ, що пролунав саме в той момент, коли Галя, випросивши, в черговий раз, грошенят в оперативників, пішла за кефіром. Оперативник, який підняв слухавку, почув глухий жіночий: «Я подруга Галини, дзвоню з Єкатеринбурга, допоможіть їй, будь ласка, дайте грошей на дорогу додому, а ми потім розрахуємося». «Який Єкатеринбург? – Подумав опер. – Адже дзвінок ж з міського таксофона. Яка подруга? Адже у жінки, яка телефонувала явно голос тієї самої Галі». Міліціонер швидко дав знак іншим співробітникам, щоб мчали перевіряти всі найближчі таксофони. Поки він вів з «подругою» довгу і нудну розмову про труднощі дороги додому, опера, як спринтери, бігали по місту від одного таксофона до іншого. Коли хвилин через 25 говорити вже не було про що й «спонсор» готовий був попрощатися з «подругою», в телефонній трубці з «єкатеринбурзької сторони» пролунав голос колеги: «Ми знайшли її, вона з Головпоштамту з тобою розмовляла».
Опинившись знову в райвідділі, Галина в усьому зізналася. Приїхавши до Сімферополя, вона просто відвідала одну наливайку, потім іншу, потім третю, а далі втратила їм рахунок, потім втратила речі і врешті-решт – свідомість. Прийшовши до тями, дама збагнула: пиячці ніхто допомагати не буде, а от пограбованій допоможуть, в будь якому випадку, в міліції. Блукаючи по залізничному вокзалу, Галина запам’ятала прикмети видного таксиста і потім, придумала історію, зробила його злочинцем. Розрахунок був простий – поки будуть розбиратися, співчутливі міліціонери допоможуть їй поїхати додому. Що буде з затриманим, Галину не цікавило. Але підстава не вдалася. Зараз Галині «світить» покарання за кількома статтями Кримінального кодексу України.